САМОВИКРИТТЯ́, я́, с. Викриття самого себе, своїх дій, учинків, недоліків, слабостей і т. ін. [Муравйов:] Все-таки прошу вас пояснити, що значить ваше самовикриття, яке, по суті, рівне самогубству? (Голов., Драми, 1958, 314); Комічний діалог, художня функція якого полягає в самовикритті негативного персонажа, є неодмінним елементом його [Остапа Вишні] усмішок (Рад. літ-во, 4, 1965, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 30.