САМОВБИ́ВЦЯ, і, ч. і ж. Те саме, що самогу́бець — Як самовбивцю, поховали її саму собі в глухому кінці кладовища, на голій місцині (Тесл., З книги життя, 1949, 140); [Артур (ідучи):] Ви навіть самі не уявляєте, що ви розбомбили, Рандольф Крауфорд. Ви — живий самовбивця (Собко, П’єси, 1958, 94).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 29.