САМОАНА́ЛІЗ, у, ч. Аналіз власних вчинків і переживань. Самоаналіз така тонка і хибка річ, що, на мою думку, її не варто починати прилюдно (Л. Укр., V, 1956, 174); Штукаренко ніколи не мав нахилу до хворобливих рефлексій чи витонченого самоаналізу (Голов., Тополя.., 1965, 377).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 28.