САМЕ́ЦЬ, мця́, ч. Особина чоловічої статі у тварин, комах і т. ін. Часто для зоотехніка бажано мати приплід від тварин з переважним числом самок або, навпаки, самців (Наука.., 1, 1958, 29); Потріпають [метелики] крильми, торкнеться самець самички і далі йде залицяння (Коцюб., II, 1955, 413); На високому стовбурі старого в’яза в лелечім гнізді сплять лелеки — самець і самка (Довж., І, 1958, 85); // Чоловік як носій чоловічих статевих ознак; хтивий, сластолюбний чоловік. Сльози сорому і безсилої люті застилали карі очі степових красунь [полонянок], виведених на ганьбу і насолоду похітливих самців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 26.