СА́ЛІНГ, а, ч., мор. Рама з брусків, яку встановлюють на верхньому краї стеньги для міцнішого кріплення снастей. Гойдаючись на салінгу, Прокіп Касаткін бачить, як на палубі збираються матроси й офіцери (Довж., Зач. Десна, 1957, 392).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 18.