САЛО́ННИЙ, а, е. Прикм. до сало́н 1, 2. Він не боявся остракізму з боку салонних дам (Гончар, Таврія, 1952, 382); — Прийшов чоловік, пустий, тупо зарозумілий панок, салонний лев, прийшов і зробив фурор! (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 353); Галль був надзвичайно популярний, але світські дилетанти та салонні дотепники неспроможні були оцінити матеріалістичну суть його робіт (Наука.., 12, 1965, 21); // Власт. салонові (у 1, 2 знач.); заведений у салоні, такий, як у салоні. Бальзак з серцем запустив п’ятірню в скуйовджену гриву волосся. — Ох, Єво, як обридли мені салонні розмови! (Рибак, Помилка.., 1956, 115); Салонні манери; // Розрахований на смаки салону (у 2 знач.). Салонна поезія; Салонна музика; // Вишуканий; підкреслено гречний.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 20.