САЛО́НИК, а, ч. Зменш.-пестл. до сало́н 1. Панночка очікує мене все у своєму салонику (У. Кравч., Вибр., 1958, 346); В салоні її дожидало троє людей. Елегантний салоник, певне, ніколи не бачив таких гостей (Л. Укр., III, 1952, 514).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 20.