САЛГА́Н, а́, САЛОГА́Н, САЛОГО́Н, а, ч., діал.
1. Бойня разом із салотопнею. Восени став він до одного різника у салогон, щоб топити (Мирний, І, 1954, 48).
2. Різник. Усе тіло управителя було натоптане в міру жиром, а більше силою; вона, очевидно, передалася від батька-салогана, який колись, бувало, ..вивертав догоричерева найбільшого кабана і, хизуючись, миттю вбивав у його серце вузького, кров’ю вибіленого колія (Стельмах, І, 1962, 22).
3. Салотоп. Мій батько мав свою різницю і продавав м’ясо, але більш того він був салганом (Н.-Лев., IV, 1956, 311); // Власник салотопні.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 18.