САЛАМА́НДРА, и, ж.

1. Хвостате земноводне, схоже на ящірку. Він підняв угору руку, в якій двома пальцями за хребет держав здорову саламандру (Фр., III, 1950, 90); Плямиста саламандра.

2. У міфології західноєвропейських народів — дух вогню.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 18.

салама́ндра — хвостате земноводне, схоже на ящірку; у багатьох народів — дух вогню; у «Лексисі» Лаврентія Зизанія називається бестійкою, що живиться вогнем і гасить полум’я.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 521.