Салабай, бая, м.? Цюцю, дурний салабай. Ном. № 6487.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 97.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
Салабай, бая, м.? Цюцю, дурний салабай. Ном. № 6487.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 97.
салаба́й — недоумкувата людина, бовдур, дурень; уживається також як лайливе слово. Цюцю, дурний салабай (М. Номис).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 521.