САДО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до сад і садо́к1. Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив, жупанину Та ні відсіль і ні відтіль Купив садочок і хатину (Шевч., II, 1963, 269); Незважаючи на безземелля та злиденне життя, в українському селі здавна майже біля кожної хати був садочок, а в садочку відводився клаптик землі під квіти (Нар. тв. та етн., 6, 1969, 67); [Сашко:] Посадимо з дідусем садочок, виросте він і знов буде, як колись було (Мороз, П’єси, 1959, 43); * Образно. Тепер посох садочок мого серця, Не знаю, чи коли й одмолодіє (Л. Укр., І, 1951, 102).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 14.