РІЧНИ́Й1, а́, е́.
1. Стос. до року (у 1, 2 знач.). Щодо посади в Чернігові, то я охоче взяв би її на умовах 800-900 карб. річної платні (Коцюб., III, 1956, 130); Річна оцінка; // Який здійснюється, відбувається і т. ін. за рік. Бачили люди і те, що своєю чергою у небі Все обертається, зміни річні постають невідхильно, Та неспроможні були пояснити ті явища дивні (Зеров, Вибр., 1966, 199); Річне виробництво електроенергії; // Який виростає, з’являється протягом року. Ожина сиза — це багаторічна напівкущова рослина з річними гілками дугоподібно вигнутими, вкритими дрібними колючками (Лікар. рослини.., 1958, 104); // Який триває рік. Шевченко з гарячковою швидкістю накидав після річної перерви свою першу невільницьку акварель (Тулуб, В степу.., 1964, 251); // Розрахований на рік. Люди, не гаючи цінного часу, Скошують море трави: Роблять річні і дворічні запаси Силосу, Сіна… (С. Ол., Вибр., 1959, 283); Багато підприємств достроково виконали річні плани (Рад. Укр., 5.XI 1952, 1); Річна аспірантура; Річна норма; // Який охоплює, висвітлює роботу за рік. Мазур склав річний звіт (Жур., Звич. турботи, 1960, 223); // Надрукований за рік. В унікальній споруді із скла і бетону один над одним здіймаються 19 ярусів. Близько 22 мільйонів книг, журналів та річних комплектів газет зберігається тут (Рад. Укр., І.VІІ 1962, 4).
∆ Річні́ кі́льця див. кільце́.
2. Який буває раз на рік, щороку. Він оце тільки повернувся з університету після урочистого річного акту. Як ректорові й професору російської словесності, йому довелося виступити з великою промовою (Тулуб, В степу.., 1964, 227).
РІЧНИ́Й2, а́, е́, рідко. Те саме, що річкови́й 1. В одному селі знайшов-таки, [Іван] тіло.. Се не Марічка була, а якийсь мокрий лантух, синя кривава маса, стерта річним камінням, як у млині… (Коцюб., II, 1955, 332); Перша панночка гарненька, в косах у неї лелії річні (Л. Укр., II, 1951, 45); Сезон тих бійок припадав особливо на місяці червень і липень, час річної купелі (Фр., IV, 1950, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 579.