РІ́ПА, и, ж.
1. Овочева коренеплідна дворічна рослина родини хрестоцвітих. В крамниці.. дали насіння ріпи. Вона гарно зійшла й буяла собі поміж морквою (Март., Тв., 1954, 383); Біля перелазу розрісся кущ ріпи (Донч., Вибр., 1948, 212).
2. збірн. Їстівні солодкуваті на смак корені цієї рослини, що мають біле, жовте, часом червоне або фіолетове забарвлення. Іноді йому хотілося й гарячої страви попоїсти. Тоді він полізе в розвалений погріб, назбирає ще торішньої ріпи, що де-не-де по кутках завалялася, начистить, зварить юшки — та й тільки всього! (Мирний, І, 1949, 299); — Нам треба що? Посадовив навесні, а влітку споживай: картопля, ріпа чи буряк (Довж., І, 1958, 460); * У порівн. В неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур (Н.-Лев., II, 1956, 265).
3. діал. Картопля. При існуванні кількох слів визначалась [в Атласі української мови] різниця у вживанні кожного окремого слова. Наприклад: ..картопля — бараболя, бульба,.. ріпа (Наука.., 10, 1967, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 575.