РІ́НЯВИЙ, а, е. Те саме, що ріни́стий; // В якому багато крупного піску, гравію, гальки і т. ін. Переступивши рінявий струмок, Я опинився в дикорослім полі (Вирган, В розп. літа, 1959, 98).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 575.

Рінявий, ріняний, а, е. Усыпанный крупнымъ пескомъ, гравіемь. Річечка рінява. Гол. II. 554.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 24.