РІЗНОЧИ́НЕЦЬ, нця, ч. У Росії кінця XVIII — початку XIX ст. — інтелігент, який був вихідцем з різних станів, перев. з дрібних урядовців недворянського походження. Щодо нижчого шару громадянства, тобто середнього стану, воно поділилося в свою чергу на дуже багато родів і видів, між якими своєю більшістю посідають найвидніше місце так звані різночинці (Бєлін., Вибр. статті, 1948, 24); // У XIX ст. в Росії — прогресивно настроєний інтелігент недворянського походження. Падіння кріпосного права викликало появу різночинця, як головного, масового діяча і визвольного руху взагалі і демократичної, безцензурної преси зокрема (Ленін, 25, 1972, 91); В поемі «Бєлинский» [М. О. Некрасова] вперше в російській літературі показаний різночинець як справжній герой громадського життя, непримиренний викривач кріпосництва, сміливий провісник свобода (Літ. газ., 27.І 1955, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 571.