РІЗНОТО́ННИЙ, а, е. Який відрізняється від іншого (інших) тоном, звучанням. Легенький, теплий вітерець доносив цілу гаму різнотонних звуків (Кач., Вибр., 1947, 44); Струмує вода, безліч ключів б’є, чистих, різнотонних, що зливаються в єдину, тиху й співучу музику води (Гончар, Тронка, 1963, 171); // Створюваний звуками різних, неоднакових тонів. Ховаючи голову в сніг, я чую, як повітря наповнюється різнотонним виттям (Багмут, Записки.., 1961, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 570.