РІЗНОТИ́ПНИЙ, а, е. Який відрізняється від іншого (інших) типом. Народності неслов’янські, звичайно, за загальними законами мовного контакту різнотипних мов, могли залишити в складі української мови на Київщині сліди свого впливу лише в дуже обмеженій сфері — в лексиці деяких побутових понять (Мовозн., XIII, 1955, 43); Ідею про об’єктивну закономірність і історичну неминучість співіснування різнотипних державних систем В. І. Ленін висунув і науково обгрунтував ще до перемоги Жовтневої революції (Ком. Укр., 3, 1960, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 570.