РІЗНОМО́ВНИЙ, а, е. Який розмовляє відмінною від іншого (інших) мовою. Мигтливо освітлюють свічі розталі Гостей різномовних розгуляний тлум (Бажан, Роки, 1957, 276); Всіма мовами радянських народів виходять у нас тепер як в оригіналі, так і в перекладах, тисячі книг: різномовних, але однодумних співців соціалістичної Батьківщини (Тич., III, 1957, 444); // Який складається з людей, що розмовляють різними мовами. Добросельський мовчки, з цікавістю прислухався до різномовного товариства (Горд., Чужу ниву.., 1947, 206); Різномовна юрба заповняла порт, де пахтіло мускусом, виноградним вином, солоною рибою, ваніллю, смоленим канатом і фруктами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 188); // Який належить людям, що розмовляють різними мовами. На вулицях почувся різномовний говір представників кіномистецтва з усіх п’яти континентів (Мист., 5, 1961, 30); // Написаний відмінною від іншого (інших) мовою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 569.