РІЗНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., рідко. Бути різником. — Я можу гукнути чоловіка, саме вдома… — То давайте гукніть, чого ж ви. Він що, різникує? (Ле, В снопі.., 1960, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 565.

Різникувати, ку́ю, єш, гл. Быть мясникомъ, заниматься продажей мяса. Вік звікували та нічого того не було, як тепер повелось, що коли різникуєш, то й плати за право-торговлю. Харьк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 22.