РІ́ЗАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до рі́зати 1-7, 9; // у знач. прикм. Посеред пасіки стояло корито з водою, прикритою різаною соломою (Мирний, І, 1954, 281).

Мов (на́че і т. ін.) рі́заний — дуже голосно. — Я не хочу їсти, — мов різаний, зарепетував хлопець, — Я вже поїв усе, що ти давала (Збан., Мор. чайка, 1959, 15); Раптом за спиною хтось страшно, наче різаний, застогнав. Тарас допитливо подивився в той бік (Баш, На землі.., 1957, 6).

2. у знач. прикм. Який зроблено чим-небудь гострим, який утворюється від порізу (про рану).

3. у знач. прикм. Зробл., вигот. вирізуванням. Мати справила дочці червоні чоботи, купила шість разків доброго різаного намиста з срібним дукачем (Н.-Лев., II, 1956, 176); // Прикрашений вирізьбленим візерунком. На ганку, на розкрашеній, різаній лавочці, сидить двоє їх, — молодий муж і молода жона (Фр., VIII, 1952, 282).

4. у знач. прикм., спорт., розм. Здійснений по дотичній відносно м’яча, кулі; спрямований убік. Різаний удар; Різана подача; // Який є наслідком такого удару, подання. Різаний м’яч.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 561.