РІ́ДКІСТЬ, кості, ж.

1. Властивість за знач. рідки́й 3-6. У мідному віці область застосування металу була дуже обмежена. Пояснюється це не тільки відносною рідкістю родовищ міді і трудністю доставки її, а й тим, що цей м’який метал був малопридатний для виготовлення гострих і міцних інструментів та зброї (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 85); За оригінальність, рідкість і труднодоступність при збиранні едельвейс став емблемою альпінізму (Веч. Київ, 25. І 1966, 4).

2. Предмет, жива істота, явище і т. ін., що бувають, трапляються рідко. Відзначалася ця місцевість від інших подільських сіл перш за все тим, що була з трьох боків оперізана річкою, за якою тягнулись ліси, — велика рідкість у тих краях (Вільде, Сестри.., 1958, 44); Тут же росте цікавий поодинокий екземпляр тюльпанового дерева, очевидно, посаджений як ботанічна рідкість уже в нинішньому столітті (Парк Олександрія.., 1949, 91); Талант — рідкість. Треба його систематично і обережно підтримувати (Ленін, 48, 1974, 178); [Фрау Вурст:] Дуже приємно, що хоч ви, пане Таубе, не розучилися говорити компліменти. В наші часи це така рідкість (Собко, П’єси, 1958, 400).

◊ Бібліографі́чна рі́дкість див. бібліографі́чний; Музе́йна рі́дкість див. музе́йний; На рі́дкість — дуже, надзвичайно. Вона [природа] його наділила на рідкість розкішним красномовством (Стельмах, II, 1962, 161); Не рі́дкість — часто буває, трапляється.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 557.