РІДЕ́НЬКО. Присл. до ріде́нький. От вона взяла, ріденько вчинила, ріденько підбила, ріденько й замісила (Укр.. казки, 1951, 173); — Така вже наша доля. От і цього року посіяла жита на городі, а воно ріденько зійшло (Н.-Лев.. III, 1956, 332).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 556.