РІВНІ́СІНЬКИЙ, а, е. Те саме, що рівне́сенький. Він [поїзд] повз якось так мляво по безмірних рівнісіньких рівнинах, на маленьких стаціях [станціях] стояв не раз.. довго (Фр., III, 1950, 224).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 549.

Рівнісінький, а, е. Совершенно гладкій,, с. прямой, с. равный.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 19.