РІ́ВНІСТЬ, ності, ж.
1. Абстр. ім. до рі́вний 1-6. Рівність стовбура і вузькість крони та швидкість росту пірамідальної тополі є гарантією того, що закладені з неї лісонасадження будуть високопродуктивними (Колг. Укр., 10, 1958, 38); В її [теорії тяжіння] основу він [А. Ейнштейн] поклав широко відомий факт рівності інертної і гравітаційної мас (Наука.., 3, 1960, 10); — Звичайно, — рівним голосом відповів Малахов, і саме ця рівність і безбарвність голосу насторожила старого Зуба (Собко, Справа.., 1959, 28); Її каліцтво і сидяче життя придали її характерові якусь надзвичайну рівність, м’якість (Фр., III, 1950, 62); Всі питання у виборчих комісіях розв’язуються простою більшістю голосів; при рівності голосів — голос голови дає перевагу (Полож. про вибори.., 1946, 10).
2. Рівне становище людей у суспільстві, що виражається в однаковому відношенні до засобів виробництва і в користуванні одними й тими ж політичними та громадянськими правами. Для повного визволення жінки і для справжньої рівності її з чоловіком треба, щоб було суспільне господарство і щоб жінка брала участь у спільній продуктивній праці (Ленін, 39, 1973, 188); Рівність, братерство і воля усім — Наші були ідеали, Теплою кров’ю на стягу своїм Ми їх в борні написали (Олесь, Вибр., 1958, 117); Скільки краси в товаристві, є любові людини до людини! Скільки високого смислу в почутті рівності і дружби народів! (Довж., III, 1960, 70).
3. Алгебраїчний вираз з двох рівних між собою частин. Два числа або два алгебраїчні вирази, сполучені між собою знаком =, становлять рівність (Алг., І, 1956, 79).
∆ Знак рі́вності — математичний знак у вигляді двох коротких паралельних ліній (=), які вказують на те, що частини алгебраїчного виразу, між якими він стоїть, рівні.
◊ Ста́вити (поста́вити) знак рі́вності див. знак.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 549.