РІВНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок.
1. до кого, з ким, розм. Бути або вважати, визнавати себе рівноцінним кому-небудь у певному відношенні. — Коли правду сказати, то наша Єфросина не така гарна, як розумна.. Куди вже, стара, нам з тобою рівнятися до неї (Н.-Лев., II, 1956, 475); Маруня має палкі чорні очі, Софія росла, білява, у Ірини щічки, як яблучка.., та все-таки ні одна не може рівнятися з Маланкою, що служила у тітки Фросини (Кобр., Вибр., 1954, 191); До хлопців найкращих рівняюся сміло, І стан мій — тополя в саду молода! (Нагн., Вибр., 1957, 300); Жодна із них [жінок] не могла б з Пенелопою навіть рівнятись розумом (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 46).
2. перен., на кого — що. Намагатися наслідувати яийсь приклад або кого-небудь. — Треба уміти, товариші, не тільки балакати, а й робити. Рівняйтеся в цьому на першу бригаду. Рівняйтеся на її бригадира (Панч, II, 1956, 485); На тебе в юності рівнялась Когорта перша молода (Шер., Дорога.., 1957, 14); Коли б архітектори.. самі приїхали до колгоспу і збудували ці садиби, аби люди на ділі побачили те краще, на що їм слід рівнятися, — ..яку величезну послугу зробили б такі архітектори (Довж., III, 1960, 92).
3. з чим. Бути однаковим із чимсь, подібним до чого-небудь у певному відношенні. — На які я гори сходила, Тільки бог єдиний зна, А із нашою «Могилою» Не рівнялась ні одна (Олесь, Вибр., 1958, 168); Збудований колись на кордонах Римської імперії Троянів вал.. навряд чи міг навіть в часи розбудови рівнятися могутністю з цим валом — насипом свіжовиверженого з траси каналу грунту (Гончар, Тронка, 1963, 190).
4. Шикуватися в рівну, пряму лінію, вирівнювати свої шеренги, ряди, ставати струнко. Молодий стрункий прапорщик рівняється з Ванею. На ньому все нове, все блищить — хромові чоботи, форма, погони (Шер., Перші загони, 1939, 8); // на кого — що. Шикуючись, стаючи струнко, повертати голову в бік того, кого або що вшановують. Вони пройшли, рівняючись на мучеників, яких і після смерті поліцаї тримали під охороною (Петльов., Хотинці, 1949, 14).
Рівня́йсь! — уживається як військова, спортивна і т. ін. команда для вирівнювання шеренги, рядів; // на кого — що. Уживається як команда вишикуватися, стати струнко і повернути голову в бік того, кого або що вшановують. [Часник:] Партизани, на прапор рівняйсь, струнко! (Корн., П’єси, 1947, 311).
5. Наблизившись, опинятися поряд з ким-, чим-небудь. Щоб роздивитись на них [панів], треба було спершу бігти їм навперейми, а вже як рівнялись, щодуху мчати поряд (Головко, II, 1957, 213); В ту мить, коли чоловік рівняється зі мною і робить дальший крок, я і Земляк раптом хапаємо його за ноги і з силою рвемо до себе (Багмут, Записки.., 1961, 87); Андрій з подорожніми рівняються з ворітьми свого двору (Ю. Янов., IV, 1959, 11);
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 553.