РІВНОСИ́ЛЬНИЙ, а, е. Те саме, що рівнозна́чний. Я робив усе, що тільки міг, аби відводити його від такої надсильної безумної праці, бо то ж рівносильне було смерті для такого організму (Хотк., І, 1966, 158); Анничка й Блоха, зачувши крик княгині Єви, побігли їй на допомогу. Бігли чимдуж, бо смерть її була б рівносильна їхній смерті, — це вони добре знали (Гжицький, Опришки, 1962, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 552.