Про УКРЛІТ.ORG

рівномірний

РІВНОМІ́РНИЙ, а, е.

1. Однаковий, постійний у всіх своїх частинах, елементах або протягом усієї дії. Надвечір хмари вкрили небо. Весь світ посірів, і почався обложний дощ, рівномірний і тихий (Гончар, III, 1959, 132); Ланкові звертали особливу увагу на якість поливів, домагалися рівномірного розподілу води по всіх борознах та однакової швидкості просування її, не допускаючи переливання через гребені (Хлібороб Укр., 3, 1965, 28); Ритмічністьце рівномірне виконання плану випуску продукції день у день, від першого дня місяця до останнього (Рад. Укр., 24.III 1957, 1); Добиваємось від наших механізаторів.. прямолінійності і рівномірної глибини оранки (Колг. Укр., 4, 1959, 14); // Який звучить весь час ритмічно, з однаковою силою. П’яненький Панас Гичка, що був аж задрімав під тихий, рівномірний скрип гарби, прокинувся, мотнув чубом, приладнав до грудей гармошку (Тют., Вир, 1964, 281); // Який здійснюється весь час з однаковою швидкістю, ритмічністю. Коперник був переконаний у тому, що всі рухи в небесах повинні бути рівномірними і відбуватись по колах (Астр., 1956, 63); Далеко край села чути рівномірні подихи парового млина (Літ. газ., 12.II 1953, 1).

2. заст. Який має однакову з чим-небудь величину. Що ж це будуть за рівномірні томи? (Мирний, V, 1955, 400).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 551.

вгору