РІВНЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Дуже, зовсім рівний (у 1-5 знач.). От і полонинка ся. Аж сміється, зелена. Рівнесенька така, веселенька. Безклопітна (Хотк., II, 1966, 138); Усе приглядалася [Галочка], як він гарно говорить та губоньками, що червоні, як та калина, поворочує [повертає], і з-за них та зубоньки мелькають, білесенькі та рівнесенькі, як є один (Кв.-Осн., II, 1956, 327).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 548.