РЯТІВНИ́Й, а́, е́.

1. Те саме, що рятува́льний. Розсікаючи хвилі, швидко мчав до баркаса рятівний катер (Шиян, Переможці, 1950, 60); Хлопчик цупко вчепився в кинутий йому рятівний круг (Мокр., Слід.., 1969, 32).

∆ Рятівни́й по́яс див. по́яс.

2. Який дає, приносить рятунок або сприяє рятунку. Ззаду заговорив кулемет. Кущі попереду здалися Варварі рятівним, недосяжним укриттям (Перв., Дикий мед, 1963, 245); Він подав своєчасно рапорт. Цього рятівного папірця підшили до справи як доказ його юридичної невинуватості (Мур., Свіже повітря.., 1962, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 926.