РЯСОФО́РНИЙ, а, е, рел. Який має право носити чернечу рясу з клобуком без постригу. — Ви, Ликеріє Петрівно, схожі на рясофорну хористку,— жартував і собі Радюк (Н.-Лев., І, 1956, 594); // у знач. ім. рясофо́рний, ного, ч. Послушник, що має право носити чернечу рясу з клобуком. У свята до Минодори воронням злітаються.. рясофорні, приносять різні чутки (Гончар, II, 1959, 219).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 926.