РЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, недок.

1. перех. Гарно, пишно вбирати, причепурювати кого-, що-небудь; одягати когось у незвичний одяг або маскарадний костюм. А дівчині косу русу рядять, А козака до гробу провадять (Чуб., V, 1874, 377); Вас [паничів] змалку, як квіток, кохали і рядили, ви звикли від життя усе без бою брать (Сос., І, 1957, 51).

2. перех. і неперех., заст. Розпоряджатися. Хіба він староста, що рядить у селі? (Сл. Гр.); Вона рядила газдівством.., продавала господарський матеріал і справляла, що було кому треба (Коб., III, 1956, 299); [Лукаш:] А ти хіба вже лісова цариця, що так рядиш, хто має в ліс ходити, хто ні? (Л. Укр., III, 1952, 238).

3. неперех. Вести розмову; розмовляти.

◊ Суди́ти-ряди́ти див. суди́ти.

4. перех. і без додатка, заст. Наймати (у 1 знач.). Чи не ви рядите під сахар? (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 923.

Рядити, джу́, диш, гл.

1) Распоряжаться, давать порядокъ. Чоловік мислить, а Бог рядить. Ном. № 82. Хиба він староста, що рядить у селі. Н. Вол. у.

2) Приводить въ надлежащій видъ, убирать. Дівчині русу косу чешуть, козакові домовину тешуть, а дівчині косу русу рядять, а козака до гробу провадять. Чуб. V. 377.

3) Договаривать, подряжать. Чи не ви рядите під сахаръ? Черк. у.

4) Готовить для чего, кого, опредѣлять для чего, кого. Оце тобі, Миколо, моя дитина: спершу я не рядив її за тебе, та заслужив ти у мене. О. 1862. II. 78.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 92.