РЯ́ДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. ряди́ти 1 і ряди́тися 1. Чільне місце в народних іграх займає рядження (Нар. тв. та етн.. 3, 1968, 44).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 923.

ря́дження — у народних обря­дах — перевдягання тоте́мом (див.) як затишок тотемізму стародавніх часів (наприклад, козою чи ведме­дем на Різдво, тополею чи березою у весняних та літніх обрядодіях то­що), що супроводжується танцями та іграми; ря́джені — перевдягнені в незвичний одяг люди, що є дійо­вими особами якого-небудь на­родного обряду.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 517.