РЯБОТІ́ННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. ряботі́ти. Не до душі прийшлася вона [Одеса] йому з своїм ряботінням, галасом та неспокоєм курорту (Дн. Чайка, Тв., 1960, 112).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 921.