РЯБКО́, а, ч.

1. Каша з пшона й розтертого в дрібні кульки борошна. Вбирали [троянці] січену капусту,.. Хрін з квасом, редьку, буряки, Рябка, тетерю, сала-маху (Котл., І, 1952, 167); Дома ж, перед своїми, Бондариха тепер не квапилась, а.. урочисто, мов дари, несла від печі до столу якийсь пісний куліш чи рябка (Стельмах, II, 1962, 232).

2. розм. Непородистий дворовий собака або кіт (звичайно рябої масті). Ой ти, коте рябку, Ти вимети хатку, А ти, коте сірий, Та вимети сіни (Укр. дит. фольк., 1962, 32); *У порівн. Дрімає [Денис], як лінивий рябко на прив’язі (Тют., Вир, 1964, 15).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 921.

Рябко, ка, м.

1) Родъ варенаго кушанья изъ пшена и гречневой муки. Кіевск. у. Вбірали…. хрін з квасом, редьку, буряки, рябка, тетерю, соломаху. Котл. Ен. IV. 19. Чого то з сього святого хліба не зробиш? усячини: діда, братки, рябка, сучку, каленика…. Кух. (О. 1861. XI. 27.)

2) Кличка собаки. Як Рябка годують, так Рябко й гавка. Ном. № 7129.

3) Названіе пестраго кота. Ой ти, коте-рябку! Мил. 42.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 91.

рябко́ —

1) рід вареної страви з пшона й гречаного борошна; зга­дується в «Енеїді» І. Котлярев­ського: «Вбирати., хрін з квасом, редьку, буряки, рябка, тетерю, соломаху»;

2) також узагальнена клич­ка пса, як у М. Номиса: «Як рябка годують, так рябко і гавка».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 517.