РЮ́МИ, ів, мн., розм.: ◊ Розпусти́ти рю́ми — розплакатися. [Омелько:] Ти ще тут рюми розпустила… Геть!.. (Кроп., IV, 1959, 186).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 919.