РЮ́МА, и, ч. і ж., розм. Плаксива людина. — Ану, Васильку,.. перекриви оту рюму (Мирний, IV, 1955, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 919.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
РЮ́МА, и, ч. і ж., розм. Плаксива людина. — Ану, Васильку,.. перекриви оту рюму (Мирний, IV, 1955, 71).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 919.
Рюма, ми, об. Плакса. См. Рюмса.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 91.