РУЇ́ННИЦЬКИЙ, а, е. Те саме, що руйнівни́й. Наш Київ матір’ю недаром Усі міста братерські звуть… Ніхто руїнницьким ударом Не міг йому затьмити путь (Рильський, III, 1961, 98); Він стояв над вогнем, загіпнотизований його страшною руїнницькою силою (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 173).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 897.