РУ́ШЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ру́шити¹ 3. Яресько окинув очима степи: яка земля! Цілина не рушена… (Гончар, II, 1959, 70).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 918.