РУЧЕНЯ́ТКА, ток, мн. (одн. рученя́тко, а, с.). Зменш.-пестл. до рученя́та. Малесенькі рученятка обвилися коло його.., і голосочок шепоче: «Братику! братику!» (Вовчок, І, 1955, 341); Надія прокинулась, але підвестися не могла: тепле рученятко сонного Юрасика так приємно душило її за шию, що й поворухнутися не хотілось (Баш, Надія, 1960, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 917.