РУ́ЧЕНЬКА, и, ж. Зменш.-пестл. до ру́чка 1. Зайде сонце — Катерина По садочку ходить, На рученьках носить сина (Шевч., І, 1963, 24); З перших літ дитину мати За рученьку водить (Граб., II, 1959, 415).
◊ Побра́тися за ру́ченьки див. побра́тися; Покаля́ти ру́ченьки див. покаля́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 917.