РУЧА́ЄЦЬ, а́йця, ч. Зменш. до руча́й. У глибокому вибалку протікав невеличкий ручаєць з напрочуд прозорою заохотливою водою (Ле, Побратими, 1954, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 916.