РУЧ, розм.

1. невідм., ж. Те саме, що рука́ 1.

◊ На руч чию — на чию-небудь користь, чийсь бік. Громада почала схилятися на руч Грицькову (Мирний, III, 1954, 50); — Тимохо, ти… на чию руч говориш? (Ле, Побратими, 1954, 16); На ско́ру руч — нашвидку. А там поставлять закусити на скору руч чого-небудь (Сл. Гр.); Під гаря́чу (серди́ту) руч — те саме, що Під гаря́чу ру́ку (див. гаря́чий). Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб бува не попобив тебе добре (Сл. Гр.); Під п’я́ну руч див. п’я́ний; По (на) лі́ву руч див. лі́вий; По (на) пра́ву руч див. пра́вий¹; Руч об руч — те саме, що пліч-о-пліч 1. Недарма осінь нас охотить До дії, руху, поривань. Руч об руч з нами вітер ходить (Бичко, Простота, 1963, 59); Тягти́ руч за ким, чию — ставати на чий-небудь бік, бути на чиємусь боці, підтримувати когось. Батько й собі за нею руч тягне (Барв., Опов.., 1902, 238); Як дитина, вона тягла материну руч (Мирний, І, 1949, 396); У лі́ву руч — те саме, що У лі́ву ру́ку (див. лі́вий); У пра́ву руч див. пра́вий¹.

2. у знач. присл. За допомогою рук, руками. Ішли [провідник-вартовий та Уляна Грицай] без стежки, дряпались руч (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 916.

Руч въ выраженіяхъ: 1) у ліву руч. Влѣво.

2) У праву руч. Вправо.

3) Руч-об-руч. Рука объ руку. Як спаруєтесь руч-об-руч докупи, то тоді убгає він тебе у руки. Харьк. г. Під пяну руч. Подь пьяную руку. Ном. № 11734. Не в чім його у хаті немає, але він, голубе сизий, забравсь під пяну руч до дівчат та й жирує з ними. Староб. у.

5) Під до́бру руч. Въ хорошую минуту. Як підкотишся під добру руч, то й у карт гуляємо з ним. Харьк. г.

6) Під гарячу руч. Въ минуту гнѣва, подъ сердитую руку. Гляди, як підскочиш під гарячу руч, то щоб бува не попобив тебе добре. Харьк. г.

7) Тягти за ким руч. Принимать чью сторону. Ном. № 4925. І син за нею руч тягне. Г. Барв. 225. Зять його вгощає добре, затим, що він йому поступив пару коней і за ним руч тягне. Рудч. Ск. І. 183.

8) Твоя руч. Тебѣ на руку. В кінці города млин, до чоловік пристав: берись, каже, мірошникувати, бо твоя руч. Ото він і став мірошником. Кіевск. у.

9) На мою, на твою, на його́, на свою руч. Зъ мою, твою, его, свою пользу. Та вони усе на свою руч, а ми, сказано, дурні — кваки. Лубен. у. Громада почала схилятися на руч Грицькову. Мир. Пов. І. 156. З козачої руки аж четверо було, а з нашої тіки двоє, тим воно на їх руч і діло пішло. Лубен. у.

10) На свою руч горнути. Говорить въ свою пользу. Черк. у.

11) На їх руч стояти. Быть на ихъ сторонѣ. Він. бо раз-у-раз на їх руч стоїть. Лубен. у.

12) На ско́ру, швидку руч. Наскоро. А там поставлять закусити на скору руч чого небудь. Алв. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 89.