РУХЛЯ́ВИЙ, а, е, розм., рідко. Те саме, що рухли́вий 2. До гурту підходить рухлявий, як млинок, чоловік (Тют., Вир, 1964, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 915.