РУХЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який перебуває в русі. Хома кинувся в загальний рухливий потік, їздові дружно ломилися за ним (Гончар, III, 1959, 357); // Здатний до руху. В певні періоди росту картоплі виявилась позитивна дія торфокомпостів і на вміст загального та рухливого азоту в грунті (Мікр. ж., XVIII, 4, 1956, 13); // Який рухається завдяки своїй будові (про пристрій, механізм і т. ін.). Не лякав їх [голубів] скрепер рядом, Поблизу рухливий кран, Ані те, що земснарядом Проривають котлован (Шер., Дорога.., 1957, 113); Обережно тримаючись за рухливі, на коліщатах двері, Мар’ян перевисає тулубом над миготливим полотном залізниці (Стельмах, І, 1962, 162); // Який рухається під дією чого-небудь. — Коли він повертатиметься додому, йому дорогою трапиться цікава, рухлива тінь од ліхтаря, похитуваного вітром (Ю. Янов., II, 1958, 23); Її.. очі, наближаючись до вічної пітьми, бачать рухливе золото спілих хлібів (Стельмах, І, 1962, 293).
2. Повний життєвої сили, енергії, з швидкими, легкими рухами; жвавий. За молодих літ баба.. тямовита була і рухлива (Барв., Опов.., 1902, 486); Незважаючи на похилий вік, він дуже рухливий (Довж., І, 1958, 106); // Який легко приходить у рух (про частини тіла). На його привітному обличчі виділялись великі губи, рухливі, завжди усміхнені (Собко, Матв. затока, 1962, 8); // Який часто змінює свій вираз (про обличчя). Мирон Чалий не змінився. Такий самий гострий на слово і думку, з рухливим обличчям (Коп., Лейтенанти, 1947, 56); // перен. Діяльний, енергійний (про характер, склад розуму). Його рухливий і невтомний розум оперував цим строкатим матеріалом, творячи незчисленні плани й комбінації (Фр., VI, 1951, 236).
3. перен. Який розвивається, змінюється. Літературна мова — рухлива, динамічна категорія.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 915.