РУТЯНИ́Й, а, с. Те саме, що ру́товий 1. — Тоненька [Одарка], як очеретина, гнучка станом, як тополя; ..губи маленькі, як рутяний лист (Н.-Лев., II, 1956, 265); Згадалося, як він вів Галю з церкви у рутяному віночку (Вовчок, І, 1955, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 914.

Рутяний, а, е. Изъ рути. Г. Барв. 124. Ой то ти втратиш віночка рутяного. Чуб. V. 35., Ум. Рутяненький. Ізняв з мене вінець рутяненький. Чуб. V. 413.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 89.