РУНІ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до ру́ни¹. Є багато доказів того, що задовго до Кирила і Мефодія у слов’ян була своя система знаків, і не тільки знаків рунічного письма, але й свого алфавіту (Пит. перекл., 1957, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 910.