РУНЕ́ЦЬ, нця́, ч., етн. Біла хустина або шматок полотна.— Треба їм на вхідчини рунця понести: здається, добрі, поштиві (Барв., Опов.., 1902, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 909.