РУМ’Я́НІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. рум’я́ний. Ведмежа шапка хвацько набакирена в стрільця на око, барвистий одяг мовби віддзеркалюється в рум’яності вусатого обличчя гуцула (Загреб., Шепіт, 1966, 29).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 908.

Рум’яність, ности, ж. Румяность. Що мені по твоїй рум’яности, нема мені од тебе приязности. Чуб. V. 312.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 87.