РУМ’Я́НА, м’я́н, мн. (одн. рум’я́но, а, с., розм.). Косметична фарба рожевого або червоного кольору. Лице її не знало тут [у горах] білил і рум’ян, але зналося зате з буйними вітрами, живлющим дощиком (Гжицький, Опришки, 1962, 74); За минулі десять днів Тамара знесилилась і зовні аж ніби постаріла. Важко було працювати, посміхатися, маскувати блідість щік рум’янами (Хижняк, Тамара, 1959, 115); *Образно. Що стрункіше від тополі? Що є глибше океана? Що ніжніше від красолі, що на ній горять рум’яна? (Тич., II, 1957, 206).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 907.