РУЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. і неперех.

1. Правити рулем.

2. Повертаючи руль або те, що його заміняє, вести, примушувати рухатися що-небудь у певному напрямку. Петро Максимович узяв весло, а друге взяв Василько і сів на кормі, щоб рулювати (Донч., V, 1957, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 907.